Нотатки паломника: четвертий день прощі на Святу Землю

Рейтинг користувача:

/ 4

Деталі: Категорія: Новини ЧСВВ; Опубліковано: П'ятниця, 22 травня 2015, 19:55; Перегляди: 3678

Сьогоднішній день паломництва проходить у Вифлеємі та інших місцях, пов’язаних з народженням нашого Спасителя. Це древнє місто засноване хананейськими племенами п’ять тисяч років тому. У перекладі з івриту Бет-лехем означає «будинок хліба». Саме тут народився Той, хто є Хлібом Життя …
Як звичайно, цей день для прочан розпочався з Святої Літургії, яку цього разу мали в монастирі сестер кармелітанок св. Йосифа. Варто зазначити, що двох сестер з цього згромадження Святіший Отець Франциск проголосив святими 17 травня цього року в Римі. Це були: Марія-Альфонсіна Султанех Ґатта та Марія від розп’ятого Ісуса Маріам Бауарді.

Султанех Ґатта народилася 1843 року в Єрусалимі й була серед перших місцевих дівчат, які вступили до Згромадження Сестер Святого Йосифа, що прибули з Франції, де склавши обіти, отримала чернече ім’я Марія-Альфонсіна. У 1847 році, під час молитви на вервиці, їй явилася Пресвята Богородиця. Після серії таких об’явлень вона зрозуміла, що повинна заснували нове Згромадження, що не було легким завданням, адже довелося залишити дотеперішню чернечу родину. Подолавши різні труднощі та знайшовши послідовниць, вона заснувала Згромадження Сестер Святої Вервиці з Єрусалиму. І саме з Богородичною молитвою на устах, 25 березня 1927, в урочистість Благовіщення, с. Марія-Альфонса Гатта відійшла до вічності.

Маріам Бауарді народилася 1846 року поблизу Назарету в арабській сім’ї та отримала Хрищення в Мелхітській Греко-Католицькій Церкві. Франції, де вступила до кармелітського монастиря, де прийняла ім’я Марія від розп’ятого Ісуса. Разом з іншими сестрами поїхала засновувати монастир до Індії, а 1875 року – до Вифлеєму, де через три роки відійшла до вічності на 33 році життя. Маріям потрапила до Франції, де вступила до кармелітського монастиря, де прийняла ім’я Марія від розп’ятого Ісуса. Разом з іншими сестрами поїхала засновувати монастир до Індії, а 1875 року – до Вифлеєму, де через три роки відійшла до вічності на 33 році життя.

Помолившись, прочани продовжили свою мандрівку святими місцями. Першим таким місцем було Поле Пастушків, де ангели й зоря сповістили про народження Месії.

Лк. 2, 8-14: Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. Аж ось ангел Господній їм з'явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах.” І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: “Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання.”

І кульмінацією сьогоднішнього дня було наше моління в храмі Різдва Христового й печери, де «народився нам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь». В цьому ж храмі знаходяться дві чудотворні ікони Вифлеємської Богородиці. Тут лунала українська коляда …

Після відвідин храму Різдва Христового зупинилися в Молочній печері – місці, в якому перебувала Пресвята Родина під час втечі в Єгипет. За переказом, саме тут Марія, Йосиф і Дитя–Ісус переховувались від воїнів царя Ірода під час масового знищення немовлят. У цій печері їм довелося прожити майже сорок днів. Одного разу, коли Матір Божа збиралася годувати груддю маленького Ісуса, кілька крапель молока бризнули на великий камінь. Темна каменюка відразу ж вся стала молочно-білого кольору.

І християни, і мусульмани надзвичайно шанують ці «краплинки молока Богородиці» - часточки білого пористого каменю, і вважають їх чудотворними. Зокрема, вірять, що вони допомагають збільшити кількість грудного молока у породілль, а також сприяють зачаттю довгоочікуваної дитинки. Довести науково забарвлення «молочного» каменя поки що не вдалося нікому. Всі будинки, що знаходяться поруч, були зведені зі світло-коричневого каменю, котрий добувається в цих місцях, і лише цей один у печері відзначається незвичайною білизною. Над печерою у V столітті було зведено храм, який згодом, як і багато інших у святих місцях, було зруйновано. У 1871 році на місці зруйнованого храму було зведено францисканську церкву, в якій збережено мозаїчні фрагменти зі старого храму.

Сьогодні саме місце вважається чудотворним, бо тут отримали ласку багато подруж, які були бездітні. Свідченням є музей з подячними листами, що є промовистим доказом материнського заступництваДіви Марії за своїх дітей.

На завершення четвертого дня прощі знову смачна кава від братів Францискан з монастиря св. Катерини Сієнської.