Лев XIV: не ядерна зброя, а роззброєння веде до миру

Detalhes: Categoria: Новини Ватикану; Publicado em 21-07-2026; Visitas: 17

У Ватиканському видавництві побачила світ чергова книга Лева XIV під заголовком «Роззброєний і обеззброюючий. Мир – це дар». Книга, упорядником якої є Алессандро Баффі – це перша антологія, що збирає різні виступи Папи Превоста на тему миру, починаючи від дня його обрання, що відбулося 8 травня 2025 року. Вступом до книги є непублікований досі текст Святішого Отця, який пропонуємо вашій увазі.

«Мир вам!» – таким було перше привітання, з яким Воскреслий Ісус звернувся до своїх апостолів (Ів. 20,19). Це також перший дар, який Воскреслий Христос зробив своїм друзям і всьому світу: мир. Однак цей дар не був отриманий «задешево»: прославлене тіло Учителя з Назарету виявляло рани Страстей. Він пройшов крізь ненависть, насильство, розп’яття світу. Ісус Христос зазнав несправедливості, беззбройний і обеззброюючий, і воскрес. Євангельське благовістя вписувалося і вписується в історію. Сьогодні, як і дві тисячі років тому.

Мир є великим прагненням, яке порушує серця багатьох людей, але часто він також перебуває під загрозою, його зневажають і висміюють. Сьогодні аж 103 країни на Землі так чи інакше втягнуті у війну[1]. Зброя гримить і вбиває в Україні, на Близькому Сході, у Судані, М’янмі, Ємені, Конго та в багатьох інших регіонах.

Мій дорогий попередник Папа Франциск свого часу сформулював вислів «Третя світова війна фрагментами», щоб описати ситуацію поширених конфліктів, яка не мала прецедентів з часів закінчення Другої світової війни. Переглядаючи свої виступи на цю тему, які тепер зібрані в цій антології, я хочу підкреслити деякі аспекти, які мені особливо лежать на серці.

Насамперед, мир – це відповідальність. Якщо першим інстинктом при зустрічі з проблемою, напругою чи образою, якої ми зазнаємо, є бажання судити інших, звинувачувати їх і навіть засуджувати, тоді навколо нас неминуче розвинуться спочатку байдужість, а потім і ненависть. Існує спосіб бачити реальність, який руйнує, а не будує. Натомість мир починається від мене. Він починається з нас.

Святий Августин казав: «Це важкі часи, це суворі часи, часи нещасть. Живіть добре, і своїм добрим життям змінюйте ці часи: змінюйте ці часи, і вам не буде на що скаржитися»[2]. Ми не можемо вимагати миру від могутніх цього світу, якщо самі не почнемо ним жити, починаючи з наших щоденних стосунків: у наших сім’ях, у наших домівках, у наших містах, на наших робочих місцях. Мир будується маленькими щоденними вчинками: подарованою усмішкою, пробаченою кривдою, добрим словом.

Крім того, мир будується за допомогою істини. Також ті, хто веде війну, стверджують, що діють «в ім’я» миру. Ніхто не має нахабства заявити, що хоче війни заради війни: навіть наймогутніші на Землі знають, що кожна людина прагне справедливості й бажає жити в мирі. Особливо після жахливих наслідків подій у Хіросімі та Нагасакі, розпочинати війну – це дедалі більше «авантюра без вороття», як наголошував святий Іван Павло II[3].

Я неодноразово повторював проникливий заклик, з яким святий Павло VI звернувся до Асамблеї Організації Об’єднаних Націй. Те, що об’єднує людей, зазначав мій шанований попередник, – це договір, скріплений «клятвою, яка має змінити майбутню історію світу: ніколи більше війни, ніколи більше війни! Мир, мир повинен керувати долею народів і всього людства!»[4].

Особливо в ядерну епоху утвердження істини має прокласти собі шлях: не ядерна зброя породжує мир, а роззброєння. Ця істина, яка здавалася незаперечною в останні десятиліття, коли ми були свідками ядерної деескалації, тепер затьмарена гонкою озброєнь, що сьогодні лякає і жахає. Як писав поет і виконавець Боб Ділан, метафорично звертаючись до атомної бомби у одній зі своїх поетичних композицій: «Я ненавиджу тебе, бо тебе зробила людина, і людина володіє тобою, і людина керує тобою»[5].

Сьогодні Церква покірно звертає увагу всіх на наступне запитання: чи має людство й надалі населяти Землю? Поєднання кібернетичного домінування з глобальним переозброєнням спонукає серйозно ставити це питання.

Мир потребує свідків. Ця антологія нагадує нам про це через силу багатьох облич. Особи, про яких тут йдеться, серед яких блаженний Флорібер Бвана Чуї, Слуги Божі Джорджо Ла Піра та Дороті Дей, є символами багатьох чоловіків і жінок, які своїми діями сприяли зміцненню миру, перемагаючи спокусу корупції, допомагаючи вбогим, підтримуючи дипломатичні зусилля.

Поряд із відомими чоловіками та жінками мир уособлюють «невідомі герої», які слідували за своїм сумлінням. В історії вже траплялися випадки, коли світ опинявся на межі ядерної катастрофи. Хроніки розповідають, як рішення однієї людини – радянського офіцера Станіслава Петрова – допомогло уникнути можливої глобальної атомної війни: це сталося 26 вересня 1983 року. Радари бункера поблизу Москви, де Петров був на чергуванні, зафіксували запуск кількох міжконтинентальних балістичних ракет зі Сполучених Штатів у напрямку Радянського Союзу. Однак це була помилка радянської супутникової системи локалізації. Петров, порушивши накази, вирішив не повідомляти про ймовірну атаку: це рішення він ухвалив, усвідомлюючи, що цей простий жест міг би спричинити мільйони жертв.

Світ, у якому саме машини, хай які б вони були досконалі й швидші за нас, прийматимуть рішення про бомбардування беззахисних людей, буде справді жахливим. Совість однієї людини може важити більше, ніж весь світ.

Врешті, мир потребує надії. Церква й надалі проповідуватиме любов до всіх людей. Якщо є щось, чого світ сьогодні шукає, то, на мою думку, це послання надії на майбутнє. Погляньмо на завтрашній день з надією, знайшовши її єдине джерело в посланні Ісуса. Адже суть вчення Христа полягає саме в цьому: милосердя, любов, жертвування життя за інших перемагають смерть, ізоляцію, насильство: «Я прийшов, щоб мали життя і мали його в достатку» (Ів 10,10).

До тих, хто ризикує піддатися спокусі відчаю перед обличчям численних воєн, що тривають у світі, я звертаюся із закликом, який вже Папа Пій XI адресував усій Церкві: «Дякуймо Богові за те, що Він дає нам жити у важкі часи. Зараз нікому не дозволено бути посереднім». Нехай же Бог провадить нас шляхами ненасильства. Віруючі та люди доброї волі нехай ніколи не перестають діяти як будівники примирення. Нехай кожен зробить мир справою свого життя.

У Ватикані, 19 червня 2026 року.

___________
[1] Пор. Global Peace Index 2026, Сідней 2026

[2] Святий Августин Гіппонський, Промови, 311, 8.8.

[3] Святий Іван Павло II, Молитва за мир, 2 лютого 1991

[4] Святий Павло VI, Промова в ООН, 4 жовтня 1965

[5] Боб Ділан, Go Away You Bomb, 1963