Мощі блаженної Йосафати Гордашевської перебуватимуть в м. Лісабоні та м. Фатіма

Votos de utilizador:

/ 1

Detalhes: Categoria: Notisias OSBM; Publicado em 07-06-2018; Visitas: 2720

Вечором 8 червня, після Божественної Літургії, о 19:30 та 9 червня зранку 9:30 можна буде вшанувати мощі блаженної Йосафати Гордашевської в храмі Різдва Пресвятої Богородиці за адресою Rua Quirino da Fonseca, 2а, LISBOA та в неділю 10 червня м. Фатіма в храмі Успіння Пресвятої Богородиці.

Довідка:

Блаженна Йосафата Гордашевська

«Виховувати серце народу і служити там, де є найбільша потреба» -, блаженна Йосафата Гордaшевська.

20 листопада 1869 року у Львові, в не заможній українській родині народилася дівчинка, яку при хрещенні назвали Михайлиною. Крім Михайлини батьки виховали ще восьмеро дітей. Вже в молодому віці Михайлина була побожною і сповненою чеснот дівчиною. Свій вільний час вона проводила у молитві, або ж навчаючи катехизму дівчат, з якими працювала, чи займаючись іншою харитативною працею.

Коли Михайлині сповнилося 18 років, вона взяла участь у реколекціях, які провадив о. Єремія Ломницький ЧСВВ, який став її духовним провідником. Михайлина відчувала велике прагнення до чернечого життя і водночас усвідомлювала необхідність духовного і морального піднесення свого народу, який у ті часи був релігійно й матеріально занедбаний.

У 1892 році сестра разом із о. Єремією Ломницьким і о. Кирилом Селецьким заснувала в с. Жужіль першу жіночу чернечу спільноту, яка була покликана до апостольської праці серед людей — Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Михайлина, яка прийняла монаше ім'я с. Йосафата, хотіла, щоб її Згромадження стало світлом для темних дітей України. Сестра посилала Служебниць туди, де була найбільша потреба, щоб виховати серце народу, збудувати цілісну людину.

Для Сестер Служебниць нива апостольського служіння була широкою і ще не ораною: черниці опікувалися недужими, засновували захоронки (дитячі садки), навчали молодь і старших засад християнського життя, дбали про охайність сільських храмів, шили церковні ризи, а також брали участь у житті парафій.

Часто траплялись пошесті, люди в панічному страсі перед хворобою боялися наблизитись навіть до найрідніших. Тоді сестри без страху та з любов’ю доглядали хворих, надаючи медичну допомогу і духовну розраду.

Пошесті, війна, висока смертність залишали сиротами сотні дітей, які жебракували по селах. Сестри організували для них сиротинці, де діти жили, отримували початкову освіту, знання ремесел. Також під вмілим проводом с. Йосафати Сестри Служебниці 15 травня 1893 року у селі Жужіль відкрили першу захоронку, а згодом і в інших місцевостях. Оскільки часто селяни, віддаючись важкій праці, не мали часу на відповідне виховання та догляд за своїми дітьми. Сестри Служебниці були покликанні виховувати малечу в християнському та національному дусі. Сестра Йосафата навчала сестер провадити захоронки, вивчала разом з ними різноманітні ігри, поезії та пісні.